microbik.ru
1

БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ


Шановні батьки! Прихід до школи вносить найважливіші зміни в життя Вашої дитини. Різко змінюється весь уклад її життя, її соціальний стан у колективі, родині. Основною, ведучою діяльністю стає відтепер навчання, найважливішим обов'язком –обов'язок учитися, здобувати знання. А навчання – це серйозна праця, що вимагає організованості, дисципліни, вольових зусиль дитини. Школяр включається в новий для нього колектив, у якому він буде жити, учитися, розвиватися цілих 11 років!


Зрозуміло, далеко не відразу в молодших школярів формується правильне відношення до навчання. Вони поки не розуміють навіщо потрібно учитися. Але незабаром виявляється, що навчання – праця, що вимагає вольових зусиль, мобілізації уваги, інтелектуальної активності, самообмежень. Якщо дитина до цього не звикла, то в неї настає розчарування, виникає негативне відношення до навчання. Для того, щоб цього не трапилося вчитель і батьки повинні вселяти дитині думку, що навчання – не свято, не гра, а серйозна, напружена робота, однак дуже цікава, тому що вона дозволить довідатися багато нового, цікавого, важливого, потрібного!


Дуже важливе значення для подальшого навчання і розвитку дитини має її психологічна готовність до школи. Під психологічною готовністю до школи зазвичай розуміють необхідний і достатній рівень розвитку дитини для опанування шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Інакше кажучи, психологічна готовність дитини до школи фактично характеризує її здатність засвоювати навчальний матеріал під час його вивчення на уроці. Якщо дитина здатна правильно поводитися на уроці, успішно керувати своїми пізнавальними процесами під час сприйняття, запам'ятовування й розуміння навчального матеріалу, швидко й адекватно виконувати всі вказівки вчителя, то, напевно, будь-який учитель зможе легко навчити таку дитину. Успішна діяльність дитини на уроці за умови загального позитивного її ставлення до школи, учителя, однокласників свідчить про достатній рівень розвитку всіх сфер її особистості: інтелектуальної, вольової та соціальної.


Низька психологічна готовність до навчання виражається в тому, що дитина не в змозі досить ефективно керувати на уроці своєю поведінкою та пізнавальними процесами для успішного засвоєння навчального матеріалу й виконання завдань учителя. Проблеми дітей у часто полягають у тому, що вони здатні успішно виконувати завдання тільки в умовах звичної взаємодії з дорослим, ці проблеми виявляють у виконанні ними будь-яких тестових завдань, спрямованих на діагностику будь-яких пізнавальних процесів і здібностей; не отримуючи звичної допомоги й підтримки дорослого, діти зазнають великих труднощів. Це пов'язано з особливостями їхньої взаємодії з батьками вдома. У школі таким дітям для успішного навчання необхідний індивідуальний підхід, який учитель на уроці забезпечити не може. Практика консультацій показує, що таких дітей у школах стає більше, і обумовлено це, насамперед, надмірним піклуванням батьків. Саме в цьому зазвичай полягає знижена психологічна готовність дітей до навчання. Таким дітям для успішного навчання необхідна підвищена увага вчителя й додаткова допомога. Чим менше дитина здатна сама себе організувати й підлаштуватися під методику викладання вчителя, тим більшу вона має потребу в тому, щоб учитель орієнтувався на її особливості під час пояснення навчального матеріалу.


У випадку, коли дитині не вистачає допомоги вчителя для організації своїх психічних процесів, вона не зможе успішно засвоювати навчальний матеріал, оскільки за наявного рівня допомоги вона на щось важливе не зверне уваги, щось не запам'ятає, не зможе зробити для себе якийсь важливий висновок тощо.


Отже, психолого-педагогічна готовність дитини до шкільного навчання – це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах міжособистісної взаємодії з однолітками і педагогами. Зупинимося на основних компонентах готовності дитини до школи:


1. Фізична готовність (передбачає відповідність показників вікового фізичного розвитку дитини – зріст, вага, розвиток опорно-рухової системи, загальний стан здоров'я, психічна витримка).


2. Особистісна готовність:


- бажання дитини йти до школи;


- бажання досягти хороших результатів та отримати високі оцінки;


- здатність поводити себе у відповідності з ситуацією;


- знання та виконання правил поведінки, вміння виконувати завдання за інструкцією чи згідно зразка;


- здатність долати труднощі у роботі і доводити справу до кінця;


- вміння спілкуватися з однолітками і дорослими.


3. Інтелектуальна готовність:


- достатній розвиток зору, слуху, пам'яті;


- вміння орієнтуватися у просторі і часі;


- достатня стійкість уваги;


- здатність аналізувати графічні зображення;


- уміння порівнювати, знаходити схожості і відмінності;


- уміння складати із окремих деталей цілісні зображення за схемою;


- здатність засвоювати абстрактні поняття, символи, знаки;


- здатність об'єднувати предмети у групи, називати їх узагальнюючим словом;


- здатність формулювати і задавати питання;


- здатність розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки.


4. Навчальна готовність:


- знання букв, вміння розрізняти звуки;


- здатність побудови фраз і речень;


- достатній словниковий запас;


- вміння рахувати у межах десяти;


- уявлення про форму (круг, квадрат, трикутник тощо);


- правильна посадка за столом (партою);


- достатній розвиток тонкої моторики руки (володіння ручкою, олівцем, ножицями);


- орієнтація на сторінці книжки, зошита.


Дитячі заповіді для батьків, бабусь і дідусів


1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.


2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому?


3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю або кидаю м'яча.


4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.


5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.


6. Давайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.


7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним своїй неспроможності виконувати завдання згідно вашими очікуваннями.


8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонації голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.


9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилося на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.


10. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите!