microbik.ru
1


Вузькоколійні залізниці Північної Буковини


Вольфрам Венделін, Австрія


1. Державна залізниця Чудей-Кощуя. У 1907–08 рр. компанія “Bukowi­naer Lokalbahnen” побудувала державну вузькоколійну залізницю від Чудею у північно-західному напрямку через Череш, Давидівку, Банилів і Гільче до Кощуї. Це була найвіддаленіша державна вузькоколійна лінія в східній частині старої австрійської імперії, у Буковині. Довжина лінії складала 23,1 км, ширина – 760 мм. Лінія відкрита для вантажного руху 15.10.1908 р. а для пасажирського – 01.05.1909 р. була обладнана двома чотиривісними паровозами „Krauss” з номерами Cv 1 і Cv 2 (“JANOSZ” і “GRIGORCEA”). Лінія у великій мірі була залізницею лісогосподарства з переважаючим перевезенням лісу і незначним пасажирським рухом (один змішаний потяг щодня).

У Гільче і Кощуї компанія „Forstverwaltung Felix & Michael Adlersberg“ та дві інші приватні акціонерні компанії побудували з 1907 по 1913 р. окремі лінії лісогосподарства. Вони мали також ширину 760 мм, але були з кінською тягою, а пізніше з паровозами. Один з яких було названо “ADLERSBERG”.

Після ремонту серйозних пошкоджень наприкінці 1918 р. державна лінія належала румунським CFR. Лінії лісогосподарства у 1919–40 рр. до радянського захоплення утримували брати Адлесберги. У 1944 р. усі лінії належали Чудейському лісозаводу, перешиті до 750 мм і були системою ліній лісогосподарства. Село Кощуя знищено енкаведистами, які боролися з УПА в 1947 р. (місцеві люди розказують, що це село повністю зникло). Вузькоколійні залізниці закрито у 1951 р. після того, як скоротилася більшість придатних до використання лісів. Рейки і рухомий склад були переміщені в Берегомет.

^ 2. Державна залізниця Бродіна–Селятин. У 1911–13 рр. компанія “Neue Bukowinaer Lokalbahnen” побудувала державну вузькоколійну залізницю (шириною 760 мм) від Бродіна понад 21 км через Сіпітул і Руcьку до Селятина. Лінія була обладнана двома чотиривісними паровозами від Krauss&Co, названими Cv 3 і Cv 4. Було дві пари товаро-пасажирських потягів щодня.

Вузькоколійна лінія існувала недовго. У 1917 р. під час радянсько­го захоплення її перешили до стандартного розміру (1435 мм) і продовжили на захід на 10,8 км. Наприкінці 1918 р. румунські CFR прийняли лінію. У 1944 р. лінія поділена новим державним кордоном між Україною (СРСР) і Румунією на дві частини. Західна частина (в Україні) з Руcької до Селятина була ізольована і тому демонтована. Східна частина (в Румунії) з Бродіна на Сіпітул працює і сьогодні (керована CFR) .

^ 3. Залізниця лісового господарства Берегомет. Окремі ВЗ існували протягом різних періодів за 150 років в області на північний захід від Берегомета. Найстаріша лінія була залізницею з кінською тягою від Шепоту в долину Петровця. З 1870 р. вона була першою ВЗ в Буковині, власником якої був барон Василько, як і великих лісових масивів у цьому регіоні Карпат. Ця лінія була закрита вже перед 1900 р.

за австрійського періоду 1910 р. побудована нова ВЗ лісогосподарства від Лопушної (кінцева станція стандартної лінії від Берегомету) на Шепіт. Тут був один паровоз з ім'ям “LISA”, який виготовлений у 1911 р. німецьким заводом “Orenstein&Koppel”. Як стандартна, так і вузькоколійна лінії демонтовані російською армією в 1916 р.

За австрійського довоєнного періоду тут була також ізольована лінія лісогосподарства довжиною 5 км в долині Стебни (розташована 4 км на північний захід від Берегомета), яка також демонтована росіянами в 1916 р. Можливо деякі частини цих ліній у Шепоті і Стебні були відновлені під час румунського періоду.

За радянського періоду в 1951–53 рр. побудовано нову залізничну сітку лісогосподарства шириною 750 мм від Берегомету через Лопушну до Шепота з вітками в долини Лостуна, Бурсукова і Звараша. Збудовано дві подвійні канатно-рейкові дороги над руслами Фалькова і Садеу і таким чином південні частини залізниці були сполучені з північними. У долині Фалькова і Чемерної у 1903 р. існувала залізниця лісогосподарства (шириною 760 мм), Фальків з 1944 р. перейшов до Румунії. Між 1944 і 1952 рр. рух на цих двох лініях був тільки на румунській стороні. Після будівництва канатно-рейкові дороги і перешиття старих частин ліній до 750 мм кордон закрили і всі лінії відрізали. Лінію у Чемерні розібрано у 1953 р.

Дві частини канатно-рейкових доріг над руслом Фалькова мали довжину 1400 м і 2100 м і ухили 128 ‰ і 208 ‰.

На частинах залізниці лісогосподарства широкої колії були паровози ПT-4, а пізніше мотовози МД-54. Повністю система закрита в 1965 р., демонтована і замінена дорогами до 1970 р.

^ 4. Залізниця лісогосподарства Луковець (=Луківці). У 1894 р. було побудовано залізницю лісогосподарства від Луковця біля Берегомету на південний схід уздовж долини Мигового. В Луковці біля ширококолійної залізниці був тартак. Ширина колії лісогосподарства становила, ймовірно, 600 мм, довжина близько 10 км. Місцеві розказують, що на лінії були паровози. Весною 1944 р., коли німці відступили, залізниця і тартак були знищені, і їх більше не ремонтували.

^ 5. Вузькоколійні залізниці Вижниці. У Вижниці в ХХ ст. існувало декілька ВЗ. Російська армія побудувала польову залізницю у 1916–17 рр. на захід уздовж річки Черемош до Устеріки, ймовірно шириною 750 мм. Ця лінія з крутими ухилами була на південній стороні долини і демонтована австрійцями вже в 1918 р.

Інша ВЗ використовувалася в 1930 р., коли будували великий дерев’яний міст для нової залізниці широкої колії з Вижниці на Кути. Вона використовувалася для перевезення матеріалів та лісу.

Остаточно за радянських часів у Вижниці було три тартаки, сполучені мережею ВЗ шириною 750 мм. Після пожежі на тартаку біля дорожнього мосту до Кут у 1980-х роках, колію до цього тартака було закрито. Система, що залишилася, працювала до 1995 р. Ще сьогодні у Вижниці зберігаються по одному MД-54 та MД54-4 і декілька платформ.