microbik.ru
1

Першим директором семирічної школи був Лиманський Іван Андріанович. На цій посаді він пропрацював сім років. Це була високоосвічена, чесна, порядна людина, яка користувалася авторитетом у жителів Пісок. За його директорства школі присвоєно звання „Зразкової” та ім’я Миколи Олександровича Скрипника. Але, як і більшість талановитих людей, не обминула і Лиманського чорна година репресій. Нібито за участь у так званій спілці „За визволення України” Івана Андріановича було заарештовано, і його доля, я і доля багатьох учителів школи невідома.

Із спогадів Дори Романівни Полянської, тоді Бондаревської „Семирічна зразкова школа колгоспної молоді імені Скрипника була одна в Дергачах. Навчання було п’ятиденне, вихідний після кожних п’яти днів навчання, отже, і в неділю”.

У 1933 році школа реформована у Дергачівську повну середню.

1936 рік. Школу реформовано в середню. Директором був Сергій Іванович Аладкін. У 1936 році не вистачало вчителів, уряд звернувся до учнів із проханням-зверненням йти вчителювати. Із випускників школи 1936 року до вчительського інституту здали екзамени 11 чоловік, але не всі з них поступили одразу. Директор школи Аладкін забрав до себе працювати Іру Матющенко і Дору Бондаревську і не помилився. Дора Романівна була вчителем за покликанням. Колектив, очолюваний Аладкіним, був висококваліфікованим. Такі вчителі, як Псковська Лариса Олександрівна, Жукова Наталія Степанівна - вільно володіли російською, англійською, німецькою, французькою та латинською мовами.

Із 1937-1941 рр. школу очолював Бідненко Іван Федорович, завучем був Євтушенко Петро Гордійович, вчитель математики. Вчителями були: Перевала Лука Дмитрович, учитель української мови і літератури, Лісковська Лариса Олександрівна, вчитель російської мови і літератури, Малиневська Берта Яківна, вчитель німецької мови, Мітревич Кость Олексійович, учитель історії, Усатий Борис Якович, учитель хімії, Безщасний Петро Михайлович, учитель фізики, Сукачов Микола Матвійович, учитель географії, Пеньшин І.А., учитель фізкультури, Дунай Федір Григорович, комсорг, Шрамко Юхим Трохимович, учитель співів. Уроки проходили цікаво, учні одержували міцні знання. За відмінні успіхи нагороджувалися грамотами.

Після закінчення уроків життя в школі не припинялось. На спортмайданчику завжди були діти. Працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий (керівник Шрамко Ю.Т.), струнний (керівник Усатий Б.Я.), духовий оркестр (керівник Євтушенко П.Г.), драмгурток (керівник Перевала Л.Д.). Саме цей гурток відвідував Данило Олександрович Бакуменко, у майбутньому відомий український письменник.

Його книги „Живих кличу”, „За нас правда” - це жива історія Дергачів, дергачівців, Дергачівщини.


Трагічними для школи були роки Великої Вітчизняної війни. Пішли захищати Батьківщину вчителі й учні нашої школи, пішли і не повернулися. Це вчителі: Усатий Борис Якович, Безчасний Михайло Дмитрович, Мітревич Кость Олексійович, а скільки їх, випускників, залишилось лежати в могилах під Києвом і Сталінградом, Курськом і Москвою, на берегах Дніпра і Вісли.

У роки фашистської окупації школа не працювала. її приміщення було загарбано німецькими окупантами, перетворено в конюшню і в військовий госпіталь, а із серпня 1943 року у школі був госпіталь Радянської Армії.

У вересні 1943 року місцеві вчителі Поліна Микитівна Кантемир і Ольга Іванівна Іванова зібрали піщанську малечу і розпочали заняття у школі, займаючи тільки одну маленьку кімнату. У цей час у школі побував Павло Григорович Тичина, який обіймав тоді посаду наркома освіти Української РСР. Як згадувала Кантемир Поліна Микитівна: „Зайшов до класу ви­сокий чоловік у військовому, а під рукою тримав невеличкий пакуночок. Чоловік представився, то і був Павло Григорович, запи­тав, як давно розпочали заняття, скільки діток і залишив у подарунок отой пакуночок: буквар і десяток зошитів. Це був надзвичайний скарб для тих часів”.

Офіційно першим післявоєнним випуском вважається 1947 рік. Але збереглися документи, які свідчать, що атеста­ти видавались і в 1945, 1946 роках. При школі, директором якої був Попов Сергій Афанасійович, було ство­рено підготовче відділення Харківського зоотехнічного інституту.

Згідно з актом кваліфікаційної комісії від 14 вересня 1945 року атестати були видано 32 слухачам, а в 1946 році — 43 слухачам. Так закінчився ще один важливий етап у житті школи.