microbik.ru
1

Пам’ятка батькам!!!


Що не варто робити батькам під час спілкування зі своєю дитиною:

  • Ігнорувати («Почекай,не до тебе зараз…»)

  • Віддавати накази («Замовкни! Негайно зроби це!..»)

  • Погрожувати («Ще раз це повториться, я тебе…»)

  • Читати мораль, повчати («Ти повинен…»)

  • Давати відразу готові рішення («А ти зробив ось так…А я в твої роки..»)

  • Критикувати,ображати («Знову зробив все не так…Незграба,плакса,дубина..»)

  • Наводити свої здогадки («Я знаю, що все це через…Мабуть,знов ти…»)

  • Проводити розслідування («Де ти був,…з ким, що робили,…чого мовчиш…»)

  • Залякувати під час бесіди

  • Нагадувати минулі провини

  • Наводити у приклад інших дітей

  • Говорити, що це погано, не пояснюючи чому

  • Вести монолог, а не діалог.



^ ЄФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З ПІДЛІТКОМ

Фахівці виділяють п’ять найпоширеніших характеристик ролі батьків у проблемних ситуаціях:

  • «слідчий»- тільки запитання;

  • «священик»- тільки повчання та поради;

  • «прокурор»- тільки звинувачення;

  • «директор»- тільки накази та вказівки;

  • «психолог»- веде діалог, виявляє бажання вислухати, спокійний, говорить тільки те,що сам відчуває, бачить і хотів би змінити, бажає почути, що хотів би підліток.



^ Прийоми ефективного спілкування зі своєю дитиною!!!


Відкласти справи заради розмови з дитиною:

Під час спілкування з дитиною не варто займатися іншими справами. Дитина може подумати, що вона вас не така цікава, як, наприклад, комп’ютер.


^ Розмова на рівні зросту дитини:

Під час розмови надзвичайно важливо знаходитися на рівні дитини, наприклад сісти разом на диван або дорослому присісти. Це необхідно для встановлення зорового та емоційного контакту.


«Відображене вислуховування»:

Демонструйте дитині, що чуєте її (наприклад, словами «угу», «так», «а далі», «що-що»…) дозвольте дитині проявити власні почуття, доведіть дитині, що правильно зрозуміли її повідомлення.


Мова тіла:

Уважно слідкуйте за «мовою тіла» дитини, яка під скаже, як почувається дитина, розмовляючи з вами.


Підтримка та похвала:

Прояви підтримки можуть бути не тільки на словах, але й у вигляді усмішки, обіймів, погляду тощо.


Тон голосу:

Обирайте правильний тон голосу, розмовляючи на делікатні інтимні для дитини, теми.


Емоційне включення:

Під час розмови проявляйте власні почуття щодо теми, яку ви обговорюєте.


Робіть паузу:

Під час розмови дайте можливість дитині подумати, просто помовчати, не вимагайте негайної відповіді.