microbik.ru
1

Реферат
на тему

ОЖИРІННЯ

учениці 11-Б класу
гімназії №136
Баранової Ксенії


Зміст

1 Класифікація

1.1 Індекс маси тіла

1.2 Вимірювання талії

1.3 Вимірювання відсотку жиру

2 Головні причини ожиріння

3 Наслідки ожиріння

4 Боротьба з ожирінням

5 Лікування ожиріння

5.1 Основні способи лікування при надлишковій вазі й ожирінні

5.2 Хірургічне лікування морбідного ожиріння

Ожирі́ння — надлишкове відкладення жиру, збільшення маси тіла за рахунок жирової тканини.
Ожиріння — хронічна хвороба, що веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда,  жовчнокам’яної хвороби.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/65/world_map_of_male_obesity%2c_2008.svg/220px-world_map_of_male_obesity%2c_2008.svg.png

Карта світу з розповсюдження ожиріння серед чоловіків станом на 2008р.

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/world_map_of_female_obesity%2c_2008.svg/220px-world_map_of_female_obesity%2c_2008.svg.png

Карта світу з розповсюдження ожиріння серед жінок станом на 2008р.

1.Класифікація

1.1 Індекс маси тіла

Загальновизнаним показником для визначення надлишкової ваги є Індекс маси тіла (ІМТ) — саме він використовується ВООЗ. Людина вважається ожирілою, якщо її рівень ІМТ перевищує 30 одиниць.i=\frac{m}{h^2}

ІМТ вираховується за формулою: ,

де:

  • m — маса тіла в кілограмах

  • h — зріст в метрах,

і вимірюється в кг/м2.

ІМТ є найбільш ефективним методом вимірювання надлишкової ваги та ожиріння, бо він може застосовуватися для всіх вікових груп і для обох статей. Однак його можна використовувати лише як приблизний орієнтир, бо він може не збігатися однаковому ступеню огрядності у різних людей.

^ 1.2 Вимірювання талії
Цей спосіб використовується для визначення не лише ступеню ожиріння, але й його типу. Якщо абсолютне значення обхвату талії більше за 102 см у чоловіків або 88 см у жінок, або відношення обсягу талії до обсягу стегон перевищує 1 у чоловіків, або 0,9 у жінок, вважається, що в людина має ожиріння центрального (яблуковидного) типу.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9e/obesity-waist_circumference.png/220px-obesity-waist_circumference.png

^ 1.3 Вимірювання відсотку жиру

Альтернативним методом визначення ожиріння є вимірювання відсотку жиру в тілі. Дослідники й науковці загалом згодні, що показники більш як 25% жиру у чоловіків і 30% жиру у жінок є ознакою ожиріння. Проте головною проблемою методу є складність визначення відсотку. Найточнішим методом є занурення людини в воду з підводним і надводним зважуванням, проте ця процедура може проводитися лише в лабораторіях зі спеціальним обладнанням. Іншими способома є підхрахунок шкірних складок, а також аналіз біоелектричного імпедансу.

^ 2. Головні причини ожиріння

Головною причиною ожиріння та надлишкової ваги є енергетичний дисбаланс між калоріями, які споживає людина, та калоріями, які вона витрачає. Основою росту глобальних показників надлишкової ваги та ожиріння є декілька факторів, серед яких:

  • Глобальна зміна харчування, що характеризується тепер підвищеним споживанням продуктів з високим вмістом цукру та жирів і водночас низьким вмістом вітамінів та мікроелементів

  • Тенденція до зниження фізичної активності, що пов'язана з сидячим характером багатьох форм діяльності, зміною способів пересування та зростанням урбанізації

  • Близько 90% людей набирають зайві кілограми тільки тому, що багато їдять (тобто споживають більше калорій, аніж потрібно їхньому організмові), і не більш ніж 10% — через наявність серйозних порушень в організмі (пухлини мозку, захворювання наднирників, зниження функцій щитовидної залози).

^ 3. Наслідки ожиріння

Доведено, що в кожної людини, яка має надлишкову вагу, наявний підвищений ризик виникнення таких захворювань, як цукровий діабет ІІ типу, ішемічна хвороба серця,  остеоартрит, обструктивний синдром зупинки дихання уві сні, артеріальна гіпертонія та певні види онкологічної патології. Ожиріння є фактором ризику інфаркту міокарда та підвищеної смертності. Щороку в США приблизно 300 тисяч смертей можна пов'язати з ожирінням, а смертність через цю причину переважає тільки смертність від куріння.

Водночас зниження маси тіла в пацієнтів із надмірною вагою сповільнює прогресування атеросклерозу, знижує ризик захворюваності та смертності від ішемічної хвороби серця, сприяє зниженню показників артеріального тиску, покращує контроль цукру в крові.

Голландські дослідники встановили, що ожиріння скорочує життя людини в середньому на сім років.

^ 4. Боротьба з ожирінням

Нормалізація харчування:

  • Досягнення енергетичного балансу

  • Обмеження загального споживання жирів з заміною полінасичених жирів на поліненасичені

  • Збільшення споживання фруктів та овочів, а також бобових, продуктів з цільного зерна та горіхів

  • Обмеження споживання цукрів

Збільшення фізичної активності:

  • ВОЗ рекомендує для підтримання ваги не менш як 30 хв на добу займатися фізичними вправами.

  • Коли всі можливі методи боротьби із зайвою вагою не допомагають, люди часто вдаються до хірургічного втручання. Проте альтернативою таким операціям може бути ліпосакція — вакуумне відсмоктування зайвого жиру.

^ 5. Лікування ожиріння

5.1 Основні способи лікування при надлишковій вазі й ожирінні

  • До них відносять дотримання дієти з підвищеним вмістом клітковини, вітамінів та інших біологічно активних компонентів (злаки і зернові продукти, овочі, фрукти, горіхи, зелень та інші) і обмеженням вживання легкозасвоюваних організмом вуглеводів (цукор, солодощі, випічка, хлібобулочні і макаронні вироби з борошна вищих сортів), а також фізичні вправи.

  • Загальний підхід при лікарському лікуванні ожиріння полягає у випробуванні всіх відомих препаратів для лікування ожиріння. З цією метою застосовують препарати для лікування ожиріння.

  • Якщо результат медикаментозного лікування виявляється незначним, або його немає, то необхідно припинити таке лікування.

Тоді розглядається питання про хірургічне лікування. Ліпосакція — як операція, в ході якої відсмоктуються жирові клітини, в даний час використовується не для боротьби з ожирінням, а лише для косметичної корекції місцевих невеликих жирових відкладень. Хоча кількість жиру і вага тіла після ліпосакції можуть зменшуватися, але, згідно з нещодавнім дослідженням британських лікарів, для покращення здоров'я така операція марна. Раніше робилися поодинокі спроби робити ліпосакцію для зниження ваги (так звана мегаліпосакція з видаленням до 10 кг жиру), проте тепер вона облишена як украй шкідлива і небезпечна процедура, що неминуче дає багато важких ускладнень і призводить до грубих косметичних проблем у вигляді нерівності поверхні тіла.

Дієти часто посилюють ожиріння. Причина в тому, що жорстка дієта (різке скорочення споживання калорій) може допомогти швидко знизити вагу, але після припинення дієти посилюється апетит, покращується засвоюваність їжі і набирається вага, що перевершує ту, яка була до дієти. Якщо хворий ожирінням намагається знову скинути вагу за допомогою жорсткої дієти, з кожним разом скидання ваги відбувається все важче, а набір ваги — все легше, причому вага, що набирається, з кожним разом збільшується. Тому дієти, орієнтовані на швидкий результат (скинути якомога більшу вагу за короткий час), є шкідливою і небезпечною практикою. Крім того, багато засобів для схуднення містять сечогінні та проносні компоненти, що призводить до втрати води, а не жиру. Втрата води марна для боротьби з ожирінням, шкідлива для здоров'я, а вага після припинення дієти відновлюється.

Більш того, згідно з дослідженням американського психолога Трейсі Манн і її колег, дієти взагалі марні як засіб боротьби з ожирінням.[5][6]

Слід зазначити, що без адекватного контролю калорійності їжі та обліку кількості спожитих калорій та фізичного навантаження успішне лікування ожиріння неможливе. ВООЗ для успішного зниження ваги рекомендує розрахувати звичну калорійність їжі, а потім щомісячно знижувати калорійність на 500 ккал до досягнення цифри на 300—500 ккал нижче звичайної енергопотреби. Для осіб, які не займаються активною фізичною працею, це значення становить 1500—2000 ккал.

^ 5.2 Хірургічне лікування морбідного ожиріння

Як було з'ясовано на підставі тривалих досліджень, максимальний ефект при лікуванні ожиріння має хірургічна операція (баріатрична хірургія). Тільки хірургічне лікування дає можливість вирішити цю проблему остаточно. Тепер у світі використовується переважно два види операцій при ожирінні. Одін з методів — накладення обхідного шлункового анастамозу по Ру, другий — бандажування — розміщення силіконового бандажа в області верхньої третини шлунка, що призводить до зміни форми шлунка (він набуває вигляду пісочного годинника) . В США та Канаді застосовують шлункове шунтування як Roux-en-Y gastric bypass (90% усіх операцій). Воно дає можливість позбутися від 70-80% надмірної ваги. В Європі і в Австралії домінує регульоване бандажування шлунка (90% усіх операцій), що дає можливість позбутися від 50-60% надмірної ваги. Рестриктивні хірургічні способи лікування ожиріння реалізують шлях обмеження надходження їжі в порожнину шлунка. Другу групу операцій об'єднує те, що в результаті їх застосування зменшується всмоктування поживних речовин, що також призводить до поступового зниження ваги.

Тепер всі баріатричні операції робляться  без розрізу, через проколи під контролем мініатюрної оптичної системи.

Оперативне лікування ожиріння має суворі показання, воно не призначене для тих, хто вважає, що у них просто є зайва вага. Вважається, що показання до хірургічного лікування ожиріння виникають при ІМТ вище 40. Однак, якщо у пацієнта є такі проблеми, як цукровий діабет 2-го типу, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен і проблеми з суглобами ніг, показання виникають вже при ІМТ 35. Останнім часом у міжнародній літературі з'являються роботи, які вивчали ефективність бандажування шлунку у пацієнтів з ІМТ 30 і вище.