microbik.ru
1

2.3 Позашкільна освіта

Матеріал з Iteach WIKI

Перейти до: Навігація, пошук

Вектор перший: від пострадянської до модернової позашкільної освіти.


Так є(у чому суть проблеми)

Великий педагог К.Д. Ушинський вважав, що „неможна перебільшувати вплив школи на розвиток дитини. Школа не має права втручатися в чужу для неї область та заважати своїми уроками впливу інших великих вихователів людини: природи і життя ”. Одне з основних завдань педагога він вбачав в тому, щоб не тільки передавати знання, а й розвивати в учнях бажання і здатність набувати нові знання і пізнавати життя навколо себе.

На початку століття були організовані перші позашкільні заклади, діяльність яких в першу чергу була пов’язана з культурно-просвітницькою роботою. Першими позашкільними об’єднаннями як факторами розвитку особистості були клубні об’єднання, спортивні майданчики, літні оздоровчі табори. Організатори позашкільної освіти та виховання намагалися протистояти консерватизму офіційної освіти та виховання і за мету ставили створення сприятливих умов для розвитку як індивідуальних якостей особистості дитини, так і формування в неї відповідальності, солідарності, товаришування. Грані позашкільного життя та різноманітність занять сприяли цьому.

Виникнув як самостійна діяльність, позашкільна робота набула педагогічного статусу завдяки розмаїттю видів, форм демократичної організації дітей та молоді, які спиралися на прогресивні традиції народної педагогіки. Являючи собою частину соціокультурного середовища, позашкільні заклади своєю діяльністю завжди реалізовували принцип зв’язку освіти із життям, активно відгукуючись на всі зміни як у потребах власно дитини, так і суспільства в цілому. Перші роки радянської влади стали часом розквіту позашкільної освіти. Саме тоді стали входити до життя цікаві педагогічні починання, з’являтися оригінальні форми організації дитячого життя; йшло інтенсивне становлення науково-методичної бази позашкільного руху, позашкільної роботи, позашкільної освіти. Велися серйозні наукові дослідження та спостереження за розвитком самодіяльності, творчих здібностей особистості, її інтересів і потреб, вивчалися колективні, групові та індивідуальні форми роботи. Позашкільна освіта була включена до загальної системи народної освіти. Особливий імпульс розвитку позашкільної освіти, відділу позашкільних навчальних закладів був даний Першим Всеросійським з’їздом з освіти, який проходив у серпні 1918 року в Москві. На з’їзді працювала позашкільна секція, яка розробила основні положення позашкільної освіти.

Особливу цінність у розробці теорії позашкільної освіти являє „Енциклопедія позашкільної освіти ” професора Є.М.Мединського, яка побачила світ у 1923 році. Вона була одним з фундаментальних досліджень, яке мало теоретико-методологічний характер. Є.М.Мединський підійшов до визначення мети і змісту позашкільної освіти, визначаючи її як безперервний процес, який супроводжує розвиток і формування особистості протягом всього життя людини.

Картина розвитку позашкільної освіти в радянські часи була надто яскравою, наповненою подіями і протиріччями. Видавалися десятки журналів, де регулярно друкувалися науково-педагогічні і методичні матеріали з позашкільної освіти, створювалися все нові і нові організаційні системи, які сприяли включенню дітей до активної творчої діяльності за інтересами, допомагали змістовно проводити час дозвілля та отримувати основи професійної майстерності. Той час вражав розмаїттям форм позашкільної освіти і увагою, яка їм приділялася. Йде інтенсивний розвиток теорії виховання, де ведучим визнається цілісний підхід до особистості вихованця та безпосередньо процесу виховання. Саме в цей період були закладені основи теорії соціального виховання, теорії, яка за думкою А.С.Макаренка, виходила з того, що „людина не виховується частинами”.

Перша половина ХХ століття стала часом, коли остаточно сформувалася система позашкільної виховної роботи (позашкільної освіти), що надало можливість стимулювати й розвивати здібності та інтереси дітей в сфері мистецтва, живопису, техніки, туризму, фізкультури і спорту, а також визначилися типи позашкільних навчальних закладів – спеціалізовані та комплексні (багатопрофільні). Сталими вже були зміст і форми роботи позашкільного навчального закладу. За думкою спеціалістів позашкільний навчальний заклад представляв собою своєрідну спільноту дітей та дорослих, яка характеризується цілеспрямованістю, різновіковим складом учасників навчально-виховного процесу, автономністю існування, циклічністю функціонування, різноманітністю і свободою вибору діяльності, формальними і неформальними відносинами між дітьми і дорослими, можливістю дитини не залежати від стереотипу думки, яка притаманна оточуючим, можливістю виступати у новій соціальній ролі.

^ Пострадянська система освіти залишила для нас принципи позашкільного виховання, які складають фундамент та першооснови сучасної позашкільної освіти:

  • масовість та загальнодоступність занять на основі добровільного об’єднання дітей за інтересами;

  • розвиток ініціативи і самодіяльності дітей та молоді;

  • громадянсько-корисна направленість діяльності творчих об’єднань;

  • різноманітність форм позашкільної освіти;

  • врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей та молоді.

Останні роки напередодні розпаду СРСР та утворення нової незалежної держави – Україна саме, стали періодом найвищого розвитку позашкільних навчальних закладів, які були складовою частиною соціуму. Саме в цей час визначилися головні напрями у змісті діяльності та склалася унікальна система роботи з дітьми, яка не мала аналогів у світі та включала чітко визначені завдання, зміст і форми виховної роботи. Зміст основних видів позашкільної діяльності були зорієнтовані на врахування вікових і особистісних особливостей дітей. Було сформовано своєрідну „індустрію ” організації дозвілевої діяльності дітей та молоді. Позашкільні навчальні заклади були одним з основних виховних інститутів соціуму, посилювалася їх методична роль у розповсюдженні педагогічних знань, у пропаганді найбільш активних форм виховного впливу за місцем проживання, в індивідуалізації роботи з дітьми, які потребують особливої уваги суспільства. Крім того значно посилилася роль позашкільних навчальних закладів у координації всієї виховної роботи в соціумі.

За часи існування незалежної України стало зрозумілим, що для подальшого розвитку системи позашкільної освіти необхідним є надання позашкільним навчальним закладам фінансової і господарчої самостійності у вирішенні життєво важливих питань у виборі змістовних видів діяльності; встановленні структури і штатного розпису, у питаннях оплати праці. Для вирішення проблем, які виникають, необхідний експериментальний пошук шляхів і засобів модернізації організаційно-економічного механізму; встановлення оптимальних шляхів розвитку позашкільних навчальних закладів, розробка основ документального забезпечення і встановлення нового правового статусу позашкільної освіти.

Ці проблемні сторони життєдіяльності позашкільних навчальних закладів особливо загострювалися протягом останніх вісімнадцяти років. І сьогодні вони потребують вкрай термінового вирішення і долучення до цього процесу всіх державних і соціальних інституцій.

Позашкільний навчальний заклад сьогодні – це широкодоступний заклад освіти, який спрямовує вихованців на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, а також забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в другу (початковий, основний, вищий рівні навчання) від створення умов, сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійній творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому творчому сприйнятті світу. Системою позашкільної освіти в Україні зроблено “відкриття вільного часу ” як важливого освітнього ресурсу. Особливістю позашкільної освіти є те, що вона орієнтована на запити сімей, дітей і молоді, соціуму, суспільства в цілому.


^ Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

За свою 90-річну історію система позашкільної освіти пройшла славетний шлях від дитячих майданчиків, клубів, бібліотек–читалень для дітей шкільного віку до сучасних центрів та комплексів дитячо-юнацької творчості: багатопрофільних позашкільних навчальних закладів, станцій юних техніків, еколого-натуралістичних центрів, закладів художньо-естетичного спрямування, підліткових клубів за місцем проживання, дитячо-юнацьких спортивних шкіл тощо. Головною метою системи позашкільної освіти за дев’яносто років її існування є створення умов для вільного вибору кожною дитиною освітньої галузі, профілю позашкільної програми та часу її засвоєння.

Ретроспективний аналіз від пострадянської до сучасної позашкільної освіти дозволяє побачити теоретичні, методичні, практичні основи, на яких в наш час базується система позашкільної освіти України і які гальмують розвиток її сьогодення. Сьогодні в системі позашкільної освіти України діють 1478 позашкільних навчальних закладів і 660 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які охоплюють позашкільною освітою 1 млн. 545 тис. 613 дітей. Система позашкільної освіти продовжує залишатися основним безкоштовним соціальним інститутом, що може ефективно вирішувати проблеми розвитку особистості, сприяти вирішенню життєво важливих проблем освіти, організації змістовного дозвілля, професійного самовизначення молодого покоління. Статус позашкільного навчального закладу передбачає наявність, як мінімум, трьох необхідних умов: по-перше, педагогів-професіоналів; по-друге, розрахованих за рівнями (початковий, основний, вищий) на декілька років освітніх програм, що передбачають певні результати, які повинен отримати вихованець; по-третє, технічного оснащення і фінансового забезпечення.

На сьогодні позашкільна освіта є невід’ємною частиною системи освіти і визнається як владою, так і громадськістю як необхідна складова розвитку особистості дитини, її громадянського становлення і професійного вибору. Мета діяльності позашкільних навчальних закладів – розвиток творчого потенціалу дитини, розкриття здібностей, залучення до світу мистецтва, спорту, науки, техніки.

Законодавчою основою забезпечення права кожного молодого громадянина на здобуття позашкільної освіти в Україні є Основний Закон демократичної держави – Конституція України (1996). Зокрема, статтею 53 Конституції України передбачено забезпечення доступності позашкільної освіти, її розвиток, а статтею 54 закріплено право громадян на свободу художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності тощо. В статтях 29, 38, 39 Закону України “Про освіту ” визначено структуру освіти України і позашкільну освіту як її невід’ємну складову.

Прийняття Закону України "Про позашкільну освіту", розробка Концепції позашкільної освіти і виховання та затвердження ряду нормативних та інструктивних актів за роки незалежності України розпочали новий етап вдосконалення та розвитку системи позашкільної освіти нашої держави. На законодавчому рівні було визначено державну політику в сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні освітні та виховні засади. Україна – єдина з держав пострадянського простору, де розроблено та прийнято комплекс законів прямої дії, спрямованих на функціонування і розвиток всіх складових систем освіти, в тому числі і позашкільної. Поняття “позашкільна освіта ” трактується як сукупність знань, умінь та навичок, які отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Значно піднято роль позашкільних навчальних закладів у створенні умов для креативного, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку та професійної орієнтації учнів у вільний від навчання час, задоволення їх освітніх потреб через залучення до науково-експериментальної, дослідницької, технічно-конструкторської, художньої, декоративно-прикладної, еколого-натуралістичної, туристсько-краєзнавчої, спортивно-оздоровчої, дозвіллєво-розважальної роботи та творчої діяльності. Позашкільна освіта сьогодні - цілеспрямований, цілісний процес, зміст якого засновується на ідеї всебічного розвитку особистості, цільового вибору за власним бажанням, що загалом не тільки доповнює загальні знання, а й формує цілісність і впевненість у власних силах . Свобода вибору дитячої творчості – інтелектуальної, технічної, художньої тощо, є пріоритетним чинником усіх напрямів та змісту сучасної позашкільної освіти, доступність якої повинна бути збережена для дітей різного соціального походження. Водночас, нинішнє фінансування цієї галузі не забезпечує їй належний розвиток відповідно до зростаючих потреб дітей та молоді, кола їх інтересів. Тому питання збереження та розвитку системи позашкільної освіти повинно бути пріоритетом політики на всіх рівнях. Актуальним залишається питання оновлення та модернізації матеріально-технічного забезпечення позашкільних навчальних закладів, пошуку нових, сучасних методик роботи з дітьми та створення належних умов для їх зайнятості у вільний від уроків час.

На сьогодні головною проблемою залишається виконання чинного освітянського законодавства в сфері позашкільної освіти. Для збереження мережі позашкільних навчальних закладів, розвитку їх матеріально-технічної бази вкрай потрібні зміни до чинного бюджетного законодавства, зокрема зміни до Бюджетного кодексу України в частині фінансування позашкільних навчальних закладів на державному рівні.

На теперішньому етапі розвитку сучасної позашкільної освіти вкрай важливо домогтися уважного ставлення владних структур до проблем розвитку та вдосконалення мережі позашкільних навчальних закладів; обов’язкового виконання в повному обсязі Закону України «Про позашкільну освіту». Органам самоврядування, державним адміністраціям різних рівнів, управлінням освіти потрібно створювати умови для забезпечення не тільки змістовного дозвілля дітей, а й дбати про надання можливості самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самовдосконалення дітей та молоді шляхом розвитку мережі творчих об’єднань (студій, гуртків, клубів, творчих колективів тощо); відкриття нових закладів позашкільної освіти; зміцнення їх матеріально-технічної бази. Саме вони допомагають суспільству активізувати діяльність щодо попередження дитячої бездоглядності, правопорушень, негативних проявів у молодіжному середовищі. Державне регулювання організації вільного часу дітей і молоді в Україні потребує глибокого системного реформування з метою збереження потенціалу та пріоритетних напрямів позашкільної освіти.

Сьогодні проблема цілеспрямованої організації вільного часу дітей і молоді набуває особливої актуальності і потрібна визначати освітянську та молодіжну політику держави з метою знайдення взаєморозуміння в системі освіти та подальшої інтеграції у європейський і світовий освітній простір. Це відповідає і основним положенням Конвенції ООН „Про права дитини ” де в статті 31 визначено, що держави, які визнали і підписали Конвенцію поважають і заохочують право дитини на всебічну участь в культурному і творчому житті особистості та сприяють наданню відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку. Європейський вимір у позашкільній освіті відображається в широкій проектній діяльності, яка спрямована на залучення досвіду неформальної європейської освіти; культивування почуття поваги до світової і національної історії, культури, традицій; міжнародне співробітництво, мета якого – виховати у молодих людей сприйняття інших світових культур; проведення профілактичних заходів у роботі з дітьми, схильними до правопорушень; залучення дітей до масових заходів; створення літніх та зимових таборів, практик, навчально-тренувальних зборів.

Саме сучасні погляди на проблеми вдосконалення і розвитку позашкілля як однієї з ланок безперервної освіти в Україні потребують тісної співпраці і підтримки з боку провідних діячів педагогічної науки, наукових інститутів системи Академії педагогічних наук України, інститутів післядипломної педагогічної освіти, фахових педагогічних видань, що сприятиме поліпшенню забезпечення позашкільних навчальних закладів науково-методичними матеріалами з досвіду науковців і практиків. Плідна співпраця науки і практики – запорука виконання основних завдань соціуму, які стоять перед позашкільною освітою, де закладено значний потенціал виховного впливу, профілізації та передпрофесійної підготовки дітей і молоді. Адже віковий ценз тих, хто має можливість долучитися до позашкільних навчальних закладів значно помолодшав і розширився: тепер це молоде покоління у віці від трьох до двадцяти одного року. Сьогодні значно урізноманітнились форми роботи позашкільних навчальних закладів. Їх спектр збільшився як за рахунок розширення вікового діапазону, так і завдяки цілеспрямованому формуванню позашкільними навчальними закладами свого статусу як відкритого соціального простору. Домінантою навчально-виховного процесу у позашкільних навчальних закладах є формування гуманістично зорієнтованої творчої особистості; набуття вмінь і навичок, які конче потрібні для залучення молодого покоління до середовища, що постійно змінюється; отримання додаткових компетенцій.

Сьогодні психологи довели, що кожна дитина, без винятку, має потенційні таланти. Важливим напрямом позашкільної освіти сьогодення, як на зорі її становлення, залишається пошук, розвиток і підтримка обдарованої молоді. Розкриття душевних творчих скарбів, відкриття їх для суспільства, плекання особистості з її власного дозволу і за її особистим бажанням – найцінніша якість сучасної позашкільної освіти для формування майбутньої еліти нації.

Якщо ризикнути сподіватися, що державні мужі та чиновники спроможуться не тільки запам’ятати, а ще й зрозуміти, що позашкільна освіта має певне визначення, яке значно відрізняється, наприклад, від дошкільної та професійно-технічної, то можна із впевненістю стверджувати, що цей факт значно сприятиме запровадженню новітніх підходів та перспектив щодо розвитку системи позашкільної освіти, вирішенню проблем, які накопичились на сучасному етапі. А педагоги-позашкільники вийдуть на нові оберти творчих успіхів та нових здобутків у справі наукового обґрунтування проблем забезпечення доступу дітей та молоді до якісної позашкільної освіти.

^ Розуміння місця та ролі позашкільної освіти, яку вона відіграє в сучасному соціумі, наблизять реальний термін досягнення очікуваних результатів:

  • створення в державі умов для забезпечення доступності позашкільної освіти; творчого, інтелектуального, духовного розвитку дітей; організації допрофесійної підготовки та змістовного дозвілля;

  • розвиток мережі сучасних позашкільних навчальних закладів;

  • зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів;

  • забезпечення соціального захисту всіх учасників навчально-виховного процесу в позашкільній освіті;

  • створення дієвої системи обміну інформацією у сфері позашкільної освіти України та на міжнародному рівні.


^ Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

Під модернізованою системою позашкільної освіти України ми розуміємо мотивовану освіту за межами основної освіти, яка дозволяє людині набути стійкої потреби у пізнанні та творчості, максимально реалізувати себе, самовизначитися предметно, соціально, професійно, особистісно. Відмінними рисами педагогіки позашкільної освіти сучасне суспільство проголошує створення умов для вільного вибору кожною дитиною освітньої області (напряму і виду діяльності), профілю програми, рівня і часу її засвоєння; педагога; багато різність видів діяльності, що задовольняють різні інтереси, схильності і потреби дитини; особистісно – діяльнісний характер освітнього процесу, який сприяє розвитку мотивації особистості до пізнання і творчості, самореалізації і самовизначення; особистісно-орієнтований підхід до дитини, створення „ситуації успіху” для кожного; створення умов для самореалізації, самопізнання, самовизначення особистості; визнання за дитиною права на намагання і помилку у виборі, права на перегляд можливостей у самовизначенні; застосування таких засобів визначення результативності просування дитини в межах вибраної нею позашкільною освітньою програмою (виду діяльності, галузі знань), які допомогли б їй побачити сходинки власного розвитку і стимулювали б цей розвиток, не ущемляючи гідності особистості дитини.

Модернізація сучасної позашкільної освіти підкреслює важливу роль позашкільних навчальних закладів як одних з визначаючих факторів розвитку нахилів, здібностей та інтересів особистісного, соціального і професійного самовизначення дітей та молоді. Позашкільна освіта здійснюється цілий рік. В канікулярний час, крім основного розкладу занять, організуються профільні табори і школи, навчально-тренувальні збори, практики, експедиції та пошукові загони, здійснюється самостійна дослідницька, творча діяльність вихованців. Цілий рік позашкільні навчальні заклади створюють максимально комфортні умови для розвитку особистості. Навчально-виховний процес в системі позашкільної освіти будується у парадигмі розвиваючої освіти, забезпечуючи інформаційну, навчальну, виховну, розвиваючу, соціалізуючу, релаксаційну функції. Позашкільна освіта базується на унікальних соціально-педагогічних можливостях з розвитку творчих здібностей вихованців у сфері науково-технічної, художньої, еколого -біологічної, спортивно-технічної, фізкультурно-спортивної, туристично-краєзнавчої, реабілітаційної, військово-патріотичної, соціально-педагогічної, природно-наукової та іншої освітньої діяльності.

^ Загальнонаціональні інтереси в галузі освіти обумовлюють необхідність суттєвих змін у позашкільній освіті сучасності:

  • вдосконалення системи позашкільної освіти, яка призвана забезпечити необхідні умови для створення середовища, яке сприятиме розширеному відтворенню знань, розвитку мотивації вихованців до самоосвіти, розвитку їх творчих здібностей, включення до соціально корисної діяльності, професійного і особистісного самовизначення дітей та молоді; самореалізації і самовиховання, адаптації їх до життя у суспільстві, формуванню толерантної свідомості, організації змістовного дозвілля і зайнятості;

  • розвиток міжвідомчого співробітництва з метою забезпечення доступної і якісної освіти, необхідної для забезпечення конкурентоздатності дітей та молоді в умовах ринкової економіку та суспільної конкурентоздатності;

  • створення умов збереження єдиного освітнього простору у взаємодії позашкільної освіти з різними ланками освіти;

  • розвиток нормативної правової бази, приведення її у відповідність до змін в законодавстві України;

  • розробка, апробація та впровадження навчальних програм нового покоління, які направлені на розвиток інноваційної діяльності, застосування новітніх педагогічних технологій, використання інформаційних технологій;

  • збереження та укріплення кадрового потенціалу, підвищення їх професійного рівня з урахуванням сучасних вимог, укріплення матеріально-технічної бази, ресурсного забезпечення позашкільних навчальних закладів.

Позашкільна освіта спирається на принципи гуманізації, демократизації освітнього процесу, індивідуалізації, педагогіки співробітництва. Одним з найважливіших принципів позашкільної освіти є добровільний вибір дитиною напрямку (виду) діяльності, педагога і творчого об’єднання за інтересом. Воно "востребовано" дітьми, їх батьками, педагогами і суспільством в цілому, тому що дозволяє задовольнити в умовах неформального освітнього процесу різноманітні пізнавальні інтереси особистості. Позашкільні навчальні заклади створюють рівні „стартові ” умови кожній дитині, чуйно реагуючи на потреби дітей та їх батьків, які швидко змінюються; надають допомогу і підтримку обдарованій і талановитій молоді, підіймаючи їх на якісно новий рівень індивідуального розвитку. Кожен позашкільний навчальний заклад в умовах модернізації позашкільної освіти повинен стати організаційно-методичним центром розвитку та вдосконалення ланки безперервної освіти України; здійснювати координуючі, інформаційно-організаційні, програмно-методичні функції підтримки розвитку позашкільної освіти та виховання.

Модернізована позашкільна освіта – це „зона найближчого розвитку ” особистості дитини, яку вона вибирає сама або за допомогою дорослого у відповідності до власних бажань і потреб. Гнучкість позашкільної освіти як відкритої соціальної системи дозволяє забезпечити умови для формування лідерських якостей, розвитку соціальної творчості, формування соціальних компетенцій. Система позашкільної освіти розвивається на міжвідомчій основі і виступає гарантом підтримки і розвитку обдарованих дітей. Витрати бюджетів усіх рівнів на позашкільну освіту є довгостроковими інвестиціями в майбутній розвиток держави, кадровий потенціал інтелектуального, науково-технічного, творчого і культурного розвитку суспільства; бездоглядність та профілактику правопорушень, інших асоціальних проявів у дитячому та підлітковому середовищі. У позашкільних навчальних закладах більш ефективно застосовуються соціально-педагогічні моделі діяльності, оскільки традиції, стиль і методи роботи максимально враховують особливості соціуму. Це спонукає підростаюче покоління накопичувати досвід громадянської поведінки, основ демократичної культури, самоцінності особистості, свідомого вибору професії, отримання кваліфікаційної допомоги з різних аспектів соціального життя, що впливає на соціальну адаптацію дітей та молоді до умов життя, які постійно змінюються. Мета модернізації позашкільної освіти полягає у створенні умов і механізму стійкого розвитку позашкілля, забезпеченні сучасної якості, доступності й ефективності позашкільної освіти на основі збереження найкращих традицій позашкільної освіти та виховання за різними напрямами освітньої діяльності.

Основні напрями модернізації системи позашкільної освіти України передбачають різні варіанти вирішення цієї глобальної освітньої проблеми. Важливішими з них можна відзначити наступні:

  • створення на державному рівні умов для творчого розвитку особистісних потреб дітей в системі позашкільної освіти;

  • збереження пріоритету безоплатності позашкільної освіти, рівного доступу дітей до творчих об’єднань позашкільних навчальних закладів;

  • розробка механізму поза конкурсного вступу до вищих навчальних закладів вихованців творчих об’єднань позашкільних навчальних закладів – переможців Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, фестивалів, змагань, конференцій тощо;

  • створення єдиного інформаційного поля в системі позашкільної освіти, моніторинг стану сучасного позашкілля;

  • розширення взаємодії основної та позашкільної освіти в межах реалізації профільного навчання;

  • розширення залучення до отримання позашкільної освіти дітей з обмеженими можливостями здоров’я;

  • забезпечення соціально-педагогічної, психолого-педагогічної підтримки дітей „групи ризику” через розвиток проектної діяльності, програм канікулярної зайнятості і залучення до занять у творчих об’єднаннях позашкільних навчальних закладів;

  • оновлення змісту позашкільної освіти на основі розробки наукових основ організації освітнього процесу;

  • постійне проведення всеукраїнських та регіональних конкурсів авторських навчальних програм, експертизи програмно-методичного забезпечення, розробка програм нового покоління та їх експериментальна перевірка;

  • активізація довгострокових програм розвитку позашкільної освіти;

  • створення і функціонування експериментальних площадок з відпрацювання варіативних моделей розвитку позашкільних навчальних закладів;

  • розвиток методичної служби позашкільних навчальних закладів;

  • забезпечення державної підтримки та розвитку обдарованої молоді в системі Міністерства освіти і науки України;

  • активізація та актуалізація підготовки фахівців з запровадження додаткової кваліфікації „педагога позашкільної освіти ”;

  • розробка державного замовлення на підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів на базі регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти; створення міжвідомчої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних та педагогічних працівників позашкільної освіти;

  • планування в бюджетах усіх рівнів коштів на підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільної освіти;

  • створення віртуальної та електронної бібліотеки науково-методичної літератури для педагогічних працівників позашкільної освіти, включаючи наукову, навчально-методичну та довідкову літературу, періодичні видання;

  • запровадження методики розрахунків не менших за нормативне фінансування і матеріально-технічне забезпечення з урахуванням напрямків позашкільної діяльності;

  • виділення коштів з бюджетів усіх рівнів на придбання матеріалів, обладнання, устаткування, музичних інструментів, лабораторного і комп’ютерного обладнання, туристичного спорядження, сценічного та творчого інвентарю тощо;

  • підтримка позашкільних навчальних закладів через участь у реалізації цільових програм;

  • вдосконалення управління, створення ефективної системи статистики і моніторингу позашкільної освіти;

  • вивчення і узагальнення досвіду органів управління освітою з реалізації вимог до умов функціонування позашкільних навчальних закладів;

  • розробка та впровадження механізмів матеріального і морального стимулювання позашкільних навчальних закладів за підсумками атестації, а також педагогічних і керівних кадрів, які досягли високих результатів у своїй роботі;

Модернізація розвитку системи позашкільної освіти сприятиме позитивним змінам, які направлені на реалізацію прав дитини, покращення положення дітей, соціально-економічній захищеності сім’ї; підвищенню ефективності профілактики асоціальних проявів серед дітей та молоді, формуванню здорового способу життя; забезпеченню доступності, рівних можливостей в отриманні позашкільної освіти на основі державних гарантій; збільшенню частки обдарованих дітей, які займаються у позашкільних навчальних закладах і тим самим отримують підтримку з боку держави. А головне – модернізація позашкільної освіти сприятиме її функціонуванню в режимі стійкого без кризового розвитку.


^ Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)

Для поліпшення стану позашкільної освіти в Україні першочерговими заходами на державному рівні повинні бути:

  • заборона перепрофілювання, злиття, реорганізації, закриття позашкільних навчальних закладів в Україні;

  • внесення таких зміни до Бюджетного кодексу України, щоб фінансування власне позашкільних навчальних закладів відбувалося в межах видатків на освітню галузь за рахунок міжбюджетних трансферів;

  • організація фінансової підтримки з боку державних органів влади, місцевого самоврядування, спонсорів і меценатів за принципом “Гроші ідуть за вихованцем ”, що дозволити фінансувати не тільки позашкільний навчальний заклад, а дитину або молоду людину, яка сама обрала те чи інше творче об’єднання позашкільного навчального закладу. Це надасть можливість усім позашкільним навчальним закладам на рівних умовах конкурувати між собою заради дитини, що суттєво покращить зміст їх діяльності.;

  • забезпечення виконання в повному обсязі статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту України»;

  • забезпечення виконання вимог Указу Президента України № 1013 за 2005 рік «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» стосовно позашкільних навчальних закладів в частині:

виділення земельних ділянок у користування закладам освіти та видачі відповідних документів;

проведення реорганізації територіальних відділень МАН України, як структурних підрозділів позашкільних навчальних закладів;

  • здійснення заходів щодо підвищення соціального статусу педагога позашкільного закладу:

внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок» п. 5 ст. 17 даного закону у такій редакції: «Відстрочка від призову надається випускникам з вищою педагогічною освітою - педагогічним працівникам, основним місцем роботи яких є загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади роботи за спеціальністю»;

внесення змін до Державного класифікатора України ДК - 009 - 96 «Класифікація видів економічної діяльності» і Державного класифікатора професій ДК 003 -95 в частині віднесення позашкільних навчальних закладів та їх працівників до сфери освіти (за цією нормою зміниться статус педагогічного працівника позашкільних навчальних закладів, їх відпустка, пенсійне забезпечення, атестація, оплата праці);

  • узагальнення досвіду і створення банку даних педагогічного досвіду й новаторської діяльності, розроблення курікулумів (освітніх програм) і посібників з організації роботи в сучасних умовах, здійснення підготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації тощо. Ініціаторами суттєвих змін у цьому напряму повинні стати інститути Академії педагогічних наук;

  • створення Інституту позашкільної освіти Академії педагогічних наук України;

  • звернення уваги на катастрофічне зменшення позашкільних навчальних закладів у сільській місцевості в зв'язку з їх підпорядкуванням Селищним радам, які приймають рішення на власний розсуд, не враховуючи соціального значення виховного потенціалу позашкільної освіти;

  • необхідність друкування документу про отримання позашкільної освіти „Свідоцтво про Позашкільну освіту” єдиним державним органом і за єдиним зразком;

  • перегляд існуючої системи відношення позашкільних закладів до департаменту профтехосвіти;

  • поширення дії програми „Шкільний автобус" на позашкільні навчальні заклади;

  • запровадження передачі майна, яке вивільняється із користування у відомчих закладах Міністерства оборони, Міністерства надзвичайних ситуацій та інших, для використання у позашкільних навчальних закладах (намети, електро- та радіостанції, плоти, катамарани, комп’ютерне обладнання, технічне оснащення та ін.);

  • запровадження пільгового проїзду протягом року на міжміському і

приміському залізничному, автобусному, водному видах транспорту для організованих туристсько-екскурсійних груп школярів (учасників туристських спортивних походів та краєзнавчих практикумів, комплексних навчально-тематичних екскурсій, всеукраїнських та міжнародних масових заходів, навчально-тренувальних зборів, а також тих, що від'їжджають на оздоровлення), сформованих позашкільними навчальними закладами;

  • передбачення у Державному бюджеті по галузі „Освіта" видатки на проведення всеукраїнських та регіональних масових заходів з учнівською та студентською молоддю та фінансування державних освітніх програм в галузі позашкільної освіти;

  • розроблення та внесення на розгляд місцевих органів виконавчої влади програми реконструкції діючих дитячих туристичних баз, туристично-оздоровчих таборів системи органів управління освітою і наукою України із залученням коштів місцевих бюджетів, підприємств і організацій, спонсорських коштів тощо;

  • внесення змін до проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм", а саме: доповнити статтю 17 зазначеного проекту абзацом такого змісту: „Від ліцензування звільнюються позашкільні навчальні заклади туристсько-краєзнавчого профілю державної і комунальної форм власності як неприбуткові організації";

  • внесення змін до Закону України „Про оздоровлення та відпочинок дітей", а саме: виключити зі ст.12 п.2 абзац 6, де мова йде про наметове містечко, оскільки воно не є закладом;

  • внесення доповнення до постанови КМУ від 25.08.2004 №1096 щодо встановлення доплат керівникам паспортизованих музеїв загальноосвітніх навчальних закладів;

  • недопущення перепідпорядкування та тенденції зазіхання на позашкільні навчальні заклади з боку Міністерства України в справах сім’ї, молоді та спорту.

Позашкільна освіта за змістом і спрямованістю в сучасному світі стала однією з важливих ланок модернізації освітнього простору України й виступає сьогодні потужним чинником мотиваційного розвитку, самореалізації, професійного самовизначення та формування життєвої компетентності особистості. Тому сьогодні освіту і виховання дітей та молоді у позашкільних навчальних закладах необхідно розглядати не як додаток до навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи, а як самостійний, і головне, самоцінний вид якісного навчання і виховання особистості, який ніколи ніякою школою замінений не зможе бути, оскільки чим вище буде зростати рівень загальноосвітньої програми, тим буде постійно ставати ширшим спектр освітніх інтересів, уподобань і запитів особистості, які загальноосвітня школа задовольнити не в змозі. Позашкільні навчальні заклади є сьогодні вирішальним фактором у соціальному середовищі для повноцінної організації вільного часу, освіти за інтересами, творчого розвитку й формування корисних умінь та компетентностей, а також успішної їх реалізації